История Киево-Могилянской академии
Вісник Книжкової палати - № 6 1996 р. Історичні розвидки
ПЕЧАТКИ
КИЄВО-МОГИЛЯНСЬКОЇ АКАДЕМИЇ
УДК 378.600.9(477-25Х091)
Широковідома сьогодні печатка Києво- Могилянської академії була далеко не єдиною і навіть не останньою серед печаток цього навчального закладу. У рукописних фондах Національної бібліотеки України ім. В.Вернадського зберігається і декілька інших, не менш цікавих печаток, котрі використовувались протягом XVIII століття.Самою ранньою серед тих, які нам вдалося виявити на сьогодні, є особиста печатка ректора Києво- Могилянської академії Сильвестра Кулябкі з червоного сургуча у формі трохи витягнутого кола діаметром 12 мм.
Ксерокопія печатки
Поставивши її під сві доцтвом, виданим 1743 року Тимофію Олександровичу, який закінчив повний курс Академії (включаючи Богослів'я), він написав: " Моєю собственною рукою и печатью подтверждаю " (1) .
Зображення, яки не бачимо на ксерокопії
Печатка, де посередині хрест- навхрест зображені дві стріли, угорі над ними - чотирикутний хрест з короною. Обабіч від нього - дві латинські букви: ліворуч буква " S ", праворуч - "Р", які певно визначали " Scholarum princeps ", тобто голова шкіл чи ректор. Унизу буква "К", котра вказує першу букву прізвища ректора. Вона розміщена у лунці, з-під якої по обидва боки розходяться колоски.
Зрозуміло, що ця печатка використовувалася лише в роки ректорства Сильвестра Кулябкі, тобто у 1740 - 1745 роках. Наступною за часом академічною печаткою є тиснена печатка " Благовіщення ". Ї ї вживали принаймні три ректори Академії: Сильвестр Ляскоронський, Георгій Конисський та Манасія Максимович, тобто з 1746 по 1758 рік. Спочатку вживав її також і ректор Давид Нащинський .
Ксерокопія печатки
Ця кругла довгаста печатка була значно більша першої . Ширина її - 37 мм, а довжина - 45 мм. На ній зображені Пречиста Діва Марія та архангел Гавриїл, що приносить їй благу звістку у вигляді захованого поза спиною живця. Унизу поміж них книга, а над їх головами - Святий Дух у вигляді птаха, який завис серед хмар і випромінює сяйвом. Навколо печатки кириличними буквами написано: "Печать собранія под именем Благовьщенія Пресвятой Богородицы коллегіума Кієво- Могилеанского Братского".
Зображення, яки не бачимо на ксерокопії
У названі вище роки саме ця печатка називалась " обыкновенной академической печатью " (2) . Першу таку печатку ми знайшли під свідоцтвом, виданим учителем Богослів'я і префектом Академії Миколою Козачинським слухачеві св. Богослів'я Тимофію Юшкевичу 20 квітня 1746 року (3) . Іншу таку ж печатку знаходимо під атестатом, виданим учителем Богослів'я і префектом Академії Ієромонахом Варлаамом Лащевським студенту Ігнатію Балабусі, який провчився включно по філософію (4) . Третій знайдений нами атестат з такою ж печаткою був виданий префектом Київської академії Георгієм Конисським учню класу піїтики Феодору Смилянському 30 травня 1750 року у тому, що він присягав імператриці Єлизаветі Петрівні та її спадкоємцю (5) . Усі ці три атестати були видані під час ректорства Сильвестра Ляскоронського. Проте й наступні ректори користувалися цією ж печаткою. Так, ми бачимо її під атестатом, який був виданий 5 жовтня 1754 року вже ректором Георгієм Конисським студенту Микитові Данилевському у тому, що він, починаючи від аналогії до богослів'я, навчався у Київській Академії і був приведений до присяги (6) . Таку ж печатку ми зустрічаємо і під атестатами, виданими Київською Академією 1755 і 1757 (7) роках студенту філософії Григорію Веленському, вже при ректорі Манасії Максимовичеві, та 1759 року студенту риторики Григорію Армашевському при ректорі Давиді Нащинському (8) .
Це був останній рік, коли вживалася ця печатка " Благовіщення", тому що вже 1760 року (ще при Давиді Нащинському) печатка Києво-Могилянської академії змінилася. Нову печатку (також тиснену), а саме ту, на котрій зображений академічний корпус з південного боку на всю його довжину і котра широковідома, ми знаходимо під атестатом, який 12 жовтня 1760 року був виданий префектом Академії і учителем Богослів'я Самуїлом Миславським студенту філософії Павлу Коропчевському у тому, що він навчався в Академії та присягав (9) .
Цією печаткою користувались принаймні при ректорах Самуїлі Миславському та Тарасі Вербицькому. Про це свідчить Білет, виданий студенту риторики Івану Хижковському (?) " для испрошения пособия " 13 травня 1769 року префектом Академії Ієромонахом Никодимом (Панкратьєвим) (10) . Про це свідчить і Н.Петров, який, описуючи рукописи церковно-археологічного музею, під № 619 відзначив, що квиток, який був даний студентові Київської Академії Василю Борзаковському на вихід за Дніпро у село Голце ... до брата-священика Іоана Борзаковського 15 грудня 1771 року, був скріплений академічною печаткою, на котрій зображено академічний корпус. Незважаючи на те, що цей документ, здається, загублено, ми можемо гадати, що мова тут йде про цю ж печатку.
Однак пізніше змінилася і вона, тому що, як виявилось, наприкінці XVIII століття у Києво-Могилянській академії атестати скріпляли вже іншою печаткою, на котрій хоч також був зображений академічний корпус, однак тепер не з південного боку, а з північно-східного. Єдину таку печатку ми знайшли на атестаті, виданому 10 листопада 1797 року Антонієві Лакерде у тому, що він з нижчих класів, по філософію включно, навчався у Київській академії. Під атестатом підписалися ректор Академії і архімандрит Києво-Михайлівського монастиря Феофілакт (Слоніцький), віце-ректор Академії й ігумен Києво-Видубицького монастиря Опанасій та префект Академії і учитель філософії ієромонах Інокентій (11) . Проте, на жаль, печатка розбита, і вся її права частина схована від нас .
Ксерокопія печатки
Зображення, яки не бачимо на ксерокопії
Ця печатка з червоного сургуча. Вона дуже велика, має круглу форму , ліворуч видніється торцева частина академічного корпусу з боку конгрегаційної церкви. Угорі крізь хмари пробивається сяючий трикутник, який символізує триєдність Бога (і є присутнім також на попередній печатці), а внизу напис: " Академіи К... (розбита частина) печать ".
Кожна з поданих академічних печаток відображає цілу епоху в історії Києво-Могилянської академії. Перша свідчить про значущість Сильвестра Кулябкі. Можливо, він був єдиним ректором Академії, хто мав особисту печатку. Друга, звичайна, як, певно, була до Сильвестра Кулябкі та після нього, концентрує у собі ідею, яка була закладена в училищі від часу його заснування. Третя печатка відбиває час, коли в зв'язку з початком поступового занепаду Києво-Могилянської академії з'явилося усвідомлення її історичної ролі. Про четверту печатку судити важко, тому що ми не бачимо її цілком, однак, треба гадати, що вона повинна була відображати вже перехідну епоху, коли у старій Академії почався процес її перетворення у чисто духовне училище.
Печатки Києво-Могилянської академії - живі свідки минулого, але невблаганний час може остаточно стерти їх чи розбити. Кінець кінцем вони можуть бути згублені, як вже згублено багато атестатів та свідоцтв (12) . Тому необхідно зберегти те, що поки маємо. З цією метою потрібно відновити відсутню частину останньої печатки, зробити сучасні екземпляри кожної з них, випустити барвистий буклет із зображенням академічних печаток, бо всі вони є пам'ятками культури українського народу і збагачують наші знання про Києво-Могилянську академію.
Посилання й примітки
№ пор. фондів у Відділі рукописів НБУ ім В.Вернадського:
1. 749 (Муз. 817) Л, № 29;
2. Див., напр., пос. 4;
3. 749 (Муз. 817) Л, № 36;
4. Також, № 34;
5. Ф. 160, № 2966;
6. Також, № 935, л. 242;
7. 690 (Муз. 888) № 156, л. 191; 193;
8. Н Петров. Рукописи Церковно-археологического музея, № 221, т.ІІ, л. 322;
9. Ф. 135, № 213;
10. Петров Н. Рукописи ЦАМ, № 221, т.Ш, л. 264;
11. Петров Н. Рук. ЦАМ, № 614;
12. Загублено, наприклад, такі документи:
а) ДА 654 Л. л. 62 Атестати про закінчення КА Кондрата Соколовського, 1749 року;
б) Петров Н. Рук. ЦАМ, № 619- Паспорт студентів філософії Василю Борзаковському на вихід за Дніпро для побачення з братом, 1771 року (з печаткою);
в) Петров Н., Рук. ЦАМ, Д» 614-Атестат, виданий 18 лютого 1777 року київському міщанинові Пилипу Лакерде, який навчався у КА до філософського класу (з печаткою). Під номером 614 зберігалося два документа: батька й сина Лакерде. Нині залишився лише один - сина, Антонія Лакерде (див. пос. 10.).
Київ 1993